​«Щоб робити такі справи, треба бути на цьому повернутим», – Володимир Дзьобак
ArtModels
​«Щоб робити такі справи, треба бути на цьому повернутим», – Володимир Дзьобак

«Щоб робити такі справи, треба бути на цьому повернутим», Володимир Дзьобак

Чи вистачило б у Вас терпіння 7 років йти до мети, незважаючи на невдачі, та вірити, що в кінці таки чекає успіх? Таку віру має Володимир Дзьобак – ініціатор створення етнорезиденції «Ладомирія», керівник ГО «Центр дослідження і відродження Волині». Їх команді вдалося відтворити цінність, яку ми вже, здавалось, втратили – волинський серпанок, а почалося все з сніпка льону та перших 43 стеблинок. Тепер у їх колекції в Радивилові цілих 60 костюмів, виконаних із цієї тканини у техніках наших предків. Нам Володимир Дзьобак розповів про нове досягнення їх майстерні. Детальніше про це в інтерв’ю.

Розкажіть для початку, над чим Ваш центр працював весь попередній рік, як Ви виросли за цей час і чого навчились?

  • Карантин для нас був позитивним, тому що ми отримали час, щоб зупинитись і подумати над планами, перспективами. Також у цей період ми продумали концепцію розвитку «Ладомирії» на найближчі 2 роки. Стратегію візуалізували та скоро презентуємо Вам.

Які зміни зараз відбуваються у Вашій роботі?

  • Зараз ми в процесі роботи над чоловічим одягом 19 – 20 століття. Також я радий, бо ми здобули багато артефактів по серпанку: знайшли цікавинки з різних колекцій.

Продовжуємо докладати зусилля, щоб наш волинський серпанок внесли до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Ми з колегами із «Центру дослідження і відродження Волині» мали кілька продуктивних зустрічей із представниками ОДА, внаслідок чого домовились, що спільно з Дубровицькою громадою вже вдруге подаємо серпанок на отримання статусу ЮНЕСКО. Це довготривала історія, але вона в перспективі буде варта усіх цих старань.

Хочемо домогтися цього визнання для того, щоб Рівненська область отримала перевагу. Статус ЮНЕСКО – це каталізатор розвитку туризму, от візьміть за приклад Петриківський розпис, який є культурним і туристичним магнітом на Дніпровщині. Якщо ми отримаємо статус, тоді буде логіка створити цілі туристичні маршрути з акцентом на серпанку. Ця традиція - виготовлення серпанкового одягу, яка довго побутувала на Поліссі, там, майже пів століття тому, й закінчилась, знайшовши продовження у нас у Радивилові.

Мотивують виклики, коли хтось каже, що це нереально?

  • Ви навіть не уявляєте, як.

Ми працювали 3 роки, щоб створити першу колекцію із серпанку на 10 костюмів. Але підготовка зайняла набагато більше часу. Лише пошук такого виду льону, як нам був потрібен, лущик або стрибунець, тривав цілих 7 років! Насправді це фантастика, бо в Чехії, Польщі, Білорусії, Росії – скрізь шукали та знайшли в одному з музеїв. Зробили аналіз і виявили, що це той сорт, який нам треба.

Із того сніпка виростили 43 стеблинки, а сьогодні ми маємо 16 мішків стебла для майбутніх серпанкових костюмів.

Півтора роки ми шукали нитки та знайшли їх нарешті в Бангладеші. Максимально близькі по структурі, товщині, яка відповідає серпанку. Результат вийшов таким, що поважні науковці схвально оцінили нашу роботу й високо оцінили якість відтвореної нами тканини. Ми домоглися того, що в Радивилові цим ремеслом на постійній основі займається кілька ткачих і замовлення активно приймаються.

Знаємо, що Ви тривалий час працювали над костюмом Вітовта. Розкажіть, у чому його унікальність і яку епоху він представляє?

  • Ми відтворили понад 60 костюмів різних регіонів Волині періоду 19 –20 століття. Але ми не хочемо бути «акторами однієї ролі». А далі треба зробити невеликий екскурс в історію, щоб зрозуміти інтерес до 14 – 15 століття.

У 1429 році відбувся з'їзд правителів Європи у Луцьку. Це означає, що Волинь мала стратегічне місце. Тоді руські землі були складовою Князівства Литовського, право було руське, мова руська, тобто наша територія мала преференції та визнання. Це величний період для Волині.

А вже в сучасному десятиліття зібралися певні зацікавлені люди, які організували фестиваль «Волинське віче», щоб показати, як працювали та жили у Великому Князівстві Литовському наші предки. Приїхали реконструктори, які вивчають стародавню культуру, музику Середньовіччя. Це все спонукало створити «Дім Вітовта». Це велика група людей, однодумців, які об’єднані пристрастю до тієї епохи, збирають артефакти, костюми того часу.

Ми в «Центрі дослідження і Відродження Волині» перші, хто зробили дуже хорошу унікальну репліку самого поясу Вітовта. Його подарував хан Золотої Орди Тохтамиш для того, щоб Вітовт взяв участь у громадянській війні, та цим хотів завоювати його прихильність. Отож, ми відтворили цей аксесуар – пояс із стрібла високої проби, позолочений малюнками. Приблизно пояс виготовили 1400 року, і першим його повторив наш український ювелір.

Спеціалісти у цій справі зазначили, що якість відтворення вартує вищих похвал! Вдалось навіть так його зробити, щоб вага оригіналу та копії співпали. Участь у реконструкції пояса Вітовта взяли десь півторадесятка людей!

Це кропітлива праця. Маємо дуже мало достовірних матеріалів для того, щоб відтворити вбрання того часу, тому приходиться збирати їх по крупинках із малюнків, надгробків.

Які плани на цей костюм Вітовта?

  • По-перше, хочемо зробити серію костюмів епохи Вітовта, але створити образи різних соціальних верств. По-друге, плануємо зробити «Дім Вітовта» й організовувати зустрічі реконструкторів. Костюм стане серцевиною колекції, яка буде в Радивилові.

Чи Ваш особистий авторитет допомагає рухати всі ці справи?

  • Уся наша команда просто любить займатися своєю справою, це уже більше ніж хобі, більше ніж робота. А коли люди бачать, що на

першому місці є не кошти, а бажання, то і самі також запалюються, бо

знають, що ми займаємося дослідженням і відродженням культури й історії Великої Волині.

Ми всім кажемо, що наш проєкт знаходиться в Радивилові. Проєкти «Центру дослідження і відродження Волині» рекламують і допомагають поширити позитивну інформацію про Рівненську область.

У якому напрямку будете розвивати центр далі?

  • Це секрет, але привідкриємо маленьку щілину: окрім одягу епохи Вітовта, планується проєкт із групою реконструкторів щодо 17 століття, який буде пов'язаний Волинню та одягом.

Будемо розвивати територію «Ладомирії» як навчально-методичний центр і як етнорезиденцію, а в наступному році додамо арт-складову. Амбіції створити в «Ладомирії» історико-культурний потужний об'єкт. Чекайте анонсів та новин вже наприкінці осені!

facebook-circular-logo instagram Group