Вiд ученицi до педагога. Вiд учасницi до координатора - історія Надії Пивовар
ArtModels
Вiд ученицi до педагога. Вiд учасницi до координатора - історія Надії Пивовар

Вiд ученицi до педагога. Вiд учасницi до координатора - історія Надії Пивовар

Щира, привітна, мила та завжди усміхнена. Мабуть, я ніколи не бачила цю дівчину без посмішки. Вона викликає захоплення не лише своєю вродою, високим зростом та довгим розкішним волоссям, а й своєю багатою душею, нестримною енергійністю та вмінням знаходити спільну мову абсолютно з усіма навколо.

Надія ПИВОВАР у минулому – успішна спортсменка-легкоатлетка, а нині – одна з найтоповіших моделей Рівного та координатор найвідомішого проекту компанії ARTMODELS – Родинного фестивалю краси і талантів «Перлинка та Перлина Рівного». Мабуть, саме спорт сформував у ній енергійний, активний та непосидючий характер. Попри вроджену доброту, Надя дуже вимоглива як до себе, так і до оточуючих. А ще вона неймовірно вміє поєднувати роботу та виховання двох синочків – Марка та Давида. Про початок модельної кар’єри та пов’язані з цим зміни у житті, про колектив та роль керівника проекту, про виховання дітей та місію жінки, а також про дозвілля та власні мрії Надія люб’язно розповіла для наших читачів.

Розкажи, як розпочалася ваша співпраця з ARTMODELS? Що привело у цю компанію?

– Як я завжди говорю: «Від спортсменки до модельки». Все почалося в мене з того, що у 2008 році я брала участь у факультетському конкурсі краси. Я навчалася на факультеті документальних комунікацій та менеджменту в РДГУ. Пам’ятаю: прийшла просто підтримати подругу на репетиції, а мені сказали: «Залишайся». Я спочатку відмовлялася, а потім все ж погодилася. У результаті я тоді й перемогла. Потім як переможниця факультету вже брала участь у міжвузівському конкурсі й там стала першою віце-міс. Після цього представляла РДГУ на конкурсі «Студміс Рівного», та, на жаль, ніякої номінації не отримала. Але у членах журі усіх цих конкурсів тоді були представники майбутньої ARTmodels, які мене помітили та запрошували до себе, пропонували брати участь у «Перлині Рівного» 2010 року. Я знову ж таки довго відмовлялася, але в результаті мене таки вмовили. Тож можна сказати, що наша дружба з ARTmodels почалася саме відтоді, з 2010 року.

І ви перемогли тоді на «Перлині»?

– Я стала другою віце-перлиною. Власне після того воно все якось дуже зав’язалось, нас запрошували на різні заходи: то ми працювали на хостесі, то нас долучали до Fashion Time, який тоді проводили кожні три місяці. Вже під час весняного сезону у 2011 році я почала допомагати Наталці Кичан, яка на той час вже була вагітна, координувати цей проект. А коли вона пішла у декрет, то я фактично почала працювати над Fashion Time і над «Перлиною». Так і почалася наша співпраця.

На ваших очах відбувався розвиток компанії. Скажіть, що найбільше тут вам запам’яталося? Можливо, якийсь був переломний момент?

– Найяскравіший момент для мене – це коли ми організовували відкриття музею Пересопницького Євангелія. Це тоді була така дуже масштабна подія для області за участю президента. Я тоді координувала дівчат-моделей і сама брала участь як модель. Зустрічала безпосередньо і президента. Не можна, мабуть, описати всі ті емоції, які я відчувала тоді, тому що атмосфера була така, що мурашки бігали по тілу. Ми були вбрані у красиві костюми, які нам для цього заходу спеціально пошили. Це залишиться у пам’яті на все життя. Якщо говорити про наші внутрішні проекти, то це – «Перлинка Рівного» 2012 року, коли ми за одну ніч через дощ перенесли проведення фіналу з парку у корпус НУВГП. Пам’ятаю: ми тоді до ночі монтували величезний банер, який ледь-ледь змогли підняти, а потім по закінченню все демонтували своїми силами (у команді одні дівчата). Ну і, звичайно, кожен сезон Fashion Time є по-своєму пам’ятним. Як приїжджали до нас резиденти з Литви і особливо з Ukrainian Fashion Week, відчулася насправді енергетика справжнього фешену під час показу їхньої колекції.

Як змінилося ваше життя з початком співпраці з ARTMODELS?

– Поки я не потрапила в ARTMODELS, я раніше не знала, що у нашому місті насправді відбувається стільки всього цікавого. А тут вже я сама стала причетною до організації цих заходів. Ба, більше, ти не тільки організовуєш, а й сама береш участь як модель, як вихованка. Тож завдяки ARTmodels я спробувала себе і з внутрішньої, і з зовнішньої сторони, доторкнулася, так би мовити, до усіх процесів.

Ви були і залишаєтесьна сьогоднішній день ТОП-моделлю ARTMODELS. Як воно – бути у цій ролі?

– Я не вважаю себе якоюсь топовою моделлю. Хоча, можливо, так і є, тому що у мене багатий досвід участі у різноманітних подіях та показах, і я одна з тих, хто майже 10 років безперервно працює у цьому напрямку, хоч і на регіональному рівні. Скоріше за все, тут я відчуваю відповідальність перед дітьми, в першу чергу, тому що в ARTMODELS я викладаю одну з таких важливих дисциплін, що стосується саме моделінгу – основи модельного бізнесу. Відповідно, коли ти виходиш на подіум чи читаєш лекцію, ти повинен своїм прикладом до дітей доносити істини не тільки модельної кар’єри, а й також людяності. Діти мають брати з нас приклад.

Що для ВАС означає ARTMODELS?

– Це – школа гармонійного розвитку, яка має безліч переваг, яка має багато дисциплін, яка має багато професійних педагогів, які навчають не просто по шаблону, а працюють практично, які передають свій досвід, які не просто машинально виконують свою роботу, а з душею, з любов’ю ставляться до дітей, пояснюють їм ті чи інші теми. Адже, буває, ти проводиш заняття і в процесі бачиш, що діти її не сприймають, і ти починаєш переформатовуватися, щоб вихованцям було доступно. Заняття в ARTmodels – це взаємодія і розвиток учнів та педогогів. Через призму акторської майстерності, через призму дефіле, через призму хореографії, візажу тут вчать, як поєднувати усе це, як брати від життя максимум, як не бути пасивним, як гармонійно жити і поєднувати домашні справи, школу, гуртки та навчання. Тобто розвиваємо дітей різнобічно.

Охарактеризуйте трьома словами: ARTMODELS – це...

– Розвиток. Взаємодія. Гармонія.

В ARTMODELS жіночий колектив на 100%. Існує в суспільстві стереотип, що працювати в жіночому колективі жінкам дуже важко між собою, тому що є якась своєрідна конкуренція. Що можете про це сказати? І взагалі, робота в жіночому колективі така страшна, як її описують, чи, можливо, насправді

все на дружній ноті?

– За 10 років у нас був тільки жіночий колектив, і ніколи не виникало таких моментів, щоб ми сварилися. Ми всі як одна сім’я: їздимо разом відпочивати, дехто навіть вже перекумався між собою. У нас усіх дружні стосунки, немає такого, що хтось комусь заздрить, хтось більше обов’язків отримує, а хтось менше. У нас все на одному рівні. Звичайно, ми поділяємо, що це ось – робочі моменти, а це – особисті. У нас хороший колектив, я його називаю «команда мрії».

Ви вже кілька років поспіль є координатором «Перлини та Перлинки Рівного». Із чого почалася ваша робота у цій галузі?

– Схоже, що я «напрацювала» цю посаду, бо я пройшла усю цю кухню від А до Я. Часто кажу про себе: «Від учениці до педагога. Від учасниці до координатора». Коли координатор конкурсу Наталія Кичан у 2012 році пішла в декрет, то «Перлинку Рівного» тоді ми створювали всі разом, командно. Але чим більше обертів ми набирали, тим більше обов’язків на цьому фестивалі у мене з’являлося.

Як вам в ролі керівника, а не просто моделі? У якій ролі легше почуваєшся?

– Коли я тільки починала, у 2011-2012 роках, мені було складно регулювати відносини з дівчатами, з якими я, наприклад, навчалася в одній групі у Школі ARTmodels. Тут я ще учениця, а тут я вже маю своїм одноліткам пояснювати, давати завдання, казати, що і як правильно робити. Тоді мені було через це складно. Зараз, звичайно, відчуваю на собі відповідальність за проект, за його втілення, за набір учасниць. На разі я координатор фестивалю, та все ж ключові рішення самостійно не приймаю.

Окрім того, що ви успішна модель та координатор проекту, ви ще й прекрасна мама та дружина. Як вдається поєднувати сім’ю й кар’єру?

– Важко. Як казала колись Тіна Кароль в одному з інтерв’ю, червона помада – це тільки маска, під якою вона ховається, а насправді ніхто не знає, що відбувається в неї всередині. Так само і в мене, які б складні життєві ситуації не були, посмішка завжди на моєму обличчі. Це пов’язано з тим, що графік заходів і виховання чи дозвілля наших хлопчиків ніхто не відміняв, особливо якщо чоловік у відрядженні, мені часто доводиться їх брати з собою, а це не дає зосередити увагу на робочих процесах на повну. Бувало таке, що няні – це дівчата-колеги, які мають підхід до дітей і яким ти довіряєш. Та все ж є внутрішня тривога, чи все буде добре. Через це і складно. Нелегко також і тому, що часто в нас робота займає й усі 24 години на добу. Тому навіть коли я вдома, я все одно працюю, відповідаю цілодобово на смс або ж вирішую якісь нагальні організаційні моменти. Ця робота – цілодобова: і мами, і координатора, а це треба вміти і хотіти поєднувати.

Знаю, що в ARTMODELS дітки сприймають вас дуже позитивно. А вдома ви сувора мама?

– По-різному. У більшості випадків намагаюся вирішувати конфлікти на розмовному рівні: пояснювати, чому так, а не інакше. Буває, що на роботі є якісь невирішені питання, виникає тривога та хвилювання за результат чи втілення Проекту, і коли ти приходиш додому, потрібно приділити увагу дітям, і тут не завжди можна швидко абстрагуватися, що ти вже вдома, і починаєш проводити виховні моменти на підвищених тонах. Хоча потім шкодуєш про те, що так трапилось, і приходить розуміння, що це можна було вирішити по-іншому. Як я вже говорила, наш тато часто буває у відрядженнях, тому часто доводиться брати всю відповідальність за виховання хлопчиків на себе.

Які у вас принципи виховання синів? Що вважаєте найголовнішим у вихованні хлопчиків?

– Я думаю: важливим є, щоб вони виросли з розумінням людських цінностей, були вихованими, самостійними і водночас відповідальними за свої вчинки. А взагалі я дивлюся по ситуації, як вони себе поводять, як реагують на певні обставини, і намагаюся пояснити «обидві сторони медалі» у вирішенні проблем.

Як чоловік ставиться до вашої професії? Чи не виникає ревнощів?

– Я думаю, що десь в глибині душі ревнощі все ж є. Але він спокійно мене відпускає і на все реагує. Часто я кличу його на різні заходи з собою, але він не любить таких «гламурних» тусовок. Хоча, з іншого боку, йому не подобається, що я багато часу приділяю роботі, і мені часто доводиться затримуватися. Якщо, наприклад, у нас може досить часто заходи у вихідні або святкові дні, тоді треба з чоловіком вже залагоджувати і пояснювати, чому так, а не інакше.

У чому, на ВАШУ думку, полягає місія жінки?

– Якщо говорити в цілому, то жінка на своїх плечах несе далеко не одну соціально-важливу місію. Для мене бути жінкою – це не зраджувати своїм принципам, нести свій внутрішній світ, незважаючи ні на що. От для мене, напевно, саме це є головним. Я дотримуюся такого правила, щоб залишатися собою, бути природньою, бути щирою у всьому. Бути жінкою, яка несе світло.

Що для ВАС означає поняття «краса»?

– Краса… Вважаю, якщо ти собі подобаєшся, якщо ти задоволений, якщо ти щасливий, то ти будеш і красивий. І те, що ти довкола бачиш, так само залежить від твого власного бачення, від твого відчуття всередині, у голові. Це – твоє розуміння й твоє сприйняття світу. Потрібно відфільтровувати те, що тобі не до душі. У кожного краса, гармонія – це щось своє, і трактувати його можна по-різному. На мою ж думку, це те, що в тебе в голові, в серці, в душі – це і є краса. Як кажуть, ти є те, що тебе оточує.

Після народження двох дітей ви все одно маєте чудовий вигляд. Як вдається так виглядати? У чому секрет?

– Якщо говорити про зовнішність, про фактуру, про фігуру, то, напевно, це – заслуга батьків і генів. Щодо занять спортом, то в моєму ритмі з двома непосидючими хлопцями така активність, що це замінює усі фітнеси. Щодо дієт, то ніколи на них не сиділа, не обмежувала себе, більше того, я люблю мучне. Просто веду активний спосіб життя, не сиджу на місці – в цьому й полягає мій секрет.

Чим любите займатися на дозвіллі?

– Усе моє дозвілля – це діти. Інколи намагаюся десь заховатися в абсолютній тиші, аби просто почитати книжку, хоча б декілька сторінок, і побути наодинці з собою. Але це в мене рідко виходить, бо діти – це невгамовні супергерої, які знайдуть тебе навіть у маленькому й тихому місці. А ще я люблю вишивати, колись вишивала невеличкі картинки, майже вишила чоловіку сорочку (за браком часу закінчити допомагала моя мама), і зараз майже вишила невелику ікону з бісеру. Але знову ж таки на це треба час і щоб ніхто не заважав.

А про що мрієте?

– Якщо говорити про дошку візуалізації, то хочеться мати свій будинок, власний автомобіль. Але найбільше я мрію про те, щоб із сім’єю більше подорожувати: відвідати декілька країн світу, побачити мальовничі куточки України.

Що, на ВАШУ думку, потрібно для того, щоб досягти успіху?

– Для успіху важливо вірити у свої сили та не зупинятися. Навіть якщо щось не виходить, пробувати, старатися, вкладати більше енергії. Віра дарує людині нові можливості.

Марина Назарчук
нагору
facebook-circular-logo instagram Group