Павло Дмитришин: “Рівне починається з тебе!”
ArtModels
Павло Дмитришин: “Рівне починається з тебе!”

Павло Дмитришин: “Рівне починається з тебе!”

Люди, які знають Павла Дмитришина, неодмінно характеризують його як креативного або багатоідейного. І це той випадок, коли інакше сказати не можна. Відомий він тим, що заснував успішні компанії в сфері івентів та розваг такі, як «Артемон», «Зорепад» та «Максіфан». Ми ж хочемо познайомити Вас із Павлом, який є затійником, фантазером, допитливою людиною з уявою винахідника, а при тому глибокою, принциповою особистістю, реалізованою як бізнесмен, чоловік і батько. Запрошуємо Вас до знайомства, і готуйтеся розбирати це інтерв’ю на цитати. Павло Дмитришин для ARTMODELS.ua.

Із чого почався шлях в індустрію розваг?

– Будучи старшокласником, я соромився просити у батьків гроші, тому знайшов підробіток у рекламній компанії та потай від батьків роздавав листівки у вихідні. Мене швидко підвищили до супервайзера, де я мав у підпорядкуванні до 15 людей, тут я отримав перший досвід як керівник та вчився брати відповідальність за роботу багатьох людей. Так склалось, що наша команда змогла взяти участь у великих проєктах, які організовував «Київстар». Тоді керівництво компанії помітило нас, рівнян, і запропонувало співпрацю, ми їздили в інші міста як «супернадійна група». Мені доручали виконувати креативні задачі, і це добре виходило. Напевне, саме після цієї роботи в мене з’явилося бачення, що я буду робити грандіозні проєкти, організовувати дні міста й не тільки.

У той час я вже був студентом РДГУ і в графік мого навчання (з 8:00 до 20:00) робота в інших містах ніяк не вписувалась, тоді я спробував себе в ролі аніматора – і закрутилося. Вдячних клієнтів ставало все більше, і я почав розвиватися в цьому напрямку. Це був чесний спосіб заробити кошти та бути незалежним.

Яким було становлення компанії «Артемон»?

– Так як я казав: із студентських часів почав збирати свою команду. Шукав людей, які люблять, обожнюють свою роботу. Мій девіз для івентів із перших днів був: «Чим будемо дивувати глядача?»

Тому багато яких розважальних програм першими у Рівному почали робити саме ми в «Артемоні». Наприклад, паперове шоу, фаєр-шоу, шоу з конфеті, шоу хімії, шоу фізики, діодове шоу, ультрафіолетове шоу, тесла шоу.

Є декілька проєктів, які ми зробили, наперед знаючи, що фінансової рентабельності не буде. Але я не вважаю, що це було дарма, бо вони задовольняли творчі фантазії моєї команди та давали новий досвід.

Одного часу мені пропонували контракт у Росії, ціна була на мільйон, але довелося б залишити родину. Цікава була можливість, але я не шкодую, що відмовився. Ми все життя біжимо за грошима і не помічаємо, як життя проходить.

Якими реалізованими проєктами Ви найбільше задоволені?

– Я засновник компанії «Артемон» (організація свят, розваги, аніматори), «Зорепад» (продаж та відстріл феєрверків і художнє оформлення професійним світлом), «Максіфан» (розважальний центр у Нетішині). І за всі ці проєкти мені не соромно, вони успішні й приносять користь людям, кожен із них може жити без мого впливу.

Як масштабував цю справу? Це була мета чи саме собою склалось?

– Я досі не відчуваю, що я виріс кудись там високо. Я лишився тим же Пашою. Із студентських часів у мене практично не змінилося коло друзів, додалися нові, але старих я дуже бережу. Світогляд, звісно, дещо змінився, але при цьому нікуди не зникло хороше молодече розбишацтво.

Люди, які Вас знають, кажуть, в першу чергу, що Ви людина, яка має дуже багато креативних ідей. І що Ви легкі на підйом. Вони мають рацію?

– Я по натурі креативник і люблю створювати нові проєкти з нуля. Я дуже легкий на підйом і не бачу нічого нереального. До прикладу, для того, щоб поїхати на море, нам із дружиною достатньо 2-3 години – це реальні ситуації з життя.

Мене часто кличуть, коли треба придумати щось нове, згенерувати ідею. У студентському блокноті записано багато ідей, які чекають ще свого часу, і безліч із них досі ніхто не придумав і не втілив.

А ще люблю мріяти. Ми з синами Артемом і Максимом багато спілкуємося. Вони часто запитують у мене: «Тату, а що буде, якщо..?» – і від тих питань можна придумати ідей від ракети і до персонажів казок.

Згадайте книгу «Поліанна». Там є така «гра в радість». За її правилами в будь-якій ситуації можна знайти позитив – ми також граємо в цю гру.

Які позитивні якості робота змогла розвинути у Вас?

– Я чітко відчуваю емоційний стан людей, можу прогнозувати, що вони будуть робити далі, бачу, що буде на три кроки вперед. Напевно, у мене гарно розвинена візуальна уява.

У цьому моя суперсила: «проєктувати» майбутнє в голові. Ідеально можу сказати, що конкретному підряднику на об’єкті треба робити, тобто весь сценарій дій опишу наперед.

Тому в мене є помічники, які конспектують за мною ідеї та тези, а потім у письмовій формі дають відповідні доручення. На усні вказівки я не покладаюсь: їх забувають. А в мене пам’ять хороша. Я дратуюсь, коли даю людині вказівку, а вона її ніби не почула. Якщо поставлену задачу не виконали, я роблю, як то кажуть, «вирвані роки», хто б це не був.

Порівнюю всіх своїх працівників із хірургами, а пацієнти – це наші клієнти. Якщо нам треба організувати ватні палочки чи шатро на події – це так само важливо, як хірургу дістати серце для імплантації. Для мене немає неважливої задачі й причин її провалити та розчарувати клієнта.

Із Вами складно працювати?

– Думаю, що так, бо я дуже прискіпливий і не люблю повторювати двічі, якщо цього не зробили.

Як Ви організовуєте своє життя, які методи тайм-менеджменту використовуєте?

– Усе напрацьоване руками, ногами, зубами, шишками. Зараз мені комфортно. Я під себе максимально налаштував роботу, щоб я міг поїхати за кордон, а компанія при цьому не стала. Я делегую повноваження. І вже більше 3 років майже нічого фізично не роблю. Моє завдання як керівника дивитись у завтрашній день. Вивчати, які проєкти важливі для нас. Сьогодні ми найняли менеджерів, які вирішують наші слабкі місця професійно. Я зацікавлений у тому, щоб мінімізувати робочий час не тільки свій, а й інших працівників компанії.

Хотілося б, щоб люди, які на мене працюють, мали час спілкуватись із своїми дітьми. Тому в нас простий графік.

Дуже важливий ще саморозвиток. У вільний час мої співробітники вчаться: ми наймаємо коучів, майстер-класи про спілкування, психологію, розвиваємо професійні скіли. Даємо знання, які знадобляться їм у житті, навіть, після роботи на мене.

У бізнесі Вам допомагає дружина. Розкажіть, як розподілили з нею обов’язки?

– Дружина – це дуже великий бекграунд, який тримає все. По суті, на мені лише заробляння грошей, а будинок, затишок, діти – на ній, фінанси та зарплата співробітникам – на ній. Вона – велика моя підтримка.

Дякуючи їй, тоді ще моїй дівчині, я вперше почав вести бухгалтерію та зрозумів, що справи йдуть добре.

Як Ви познайомилися з Анею?

– Ми помітили один одного на відкритті

ТЦ «Чайка». Пам’ятаю: прийшли туди гарні дівчата з ARTMODELS – всі такі перлинки (переможниці, учасниці конкурсу краси «Перлина Рівного»). Але я першочергово ціную внутрішню красу, ніж зовнішню, тому на першій зустрічі не повівся на вроду і не ініціював розмови. А потім в «Хіміку» був конкурс краси, і ми обоє були в залі. Ведучий оголосив таке змагання, що треба було краще всіх зізнатися в коханні.

Я вийшов на сцену з наміром виграти цей конкурс і зачитав уривок з «Ромео і Джульєтти» Шекспіра:

Он владарка моя, моє кохання!

Дізналася б вона, як я люблю!

Вона заговорила? Ні, мовчить...

Ну що ж. Нехай. Адже говорять очі….

Подруги переказують, що коли Аня дивилася на мене з зали, вона сказала: «От комусь пощастить із таким чоловіком». І є таке цікаве фото в нашому архіві з того моменту.

Наші стосунки почалися з правди. Ми думали, що бачимося вперше та востаннє. На тому побаченні ми проговорили все на світі, і відтоді більше між нами не було таємниць чи брехні.

Вже на 4 день я зрозумів, що це моя майбутня дружина. А нещодавно ми відсвяткували 10 років одруження.

Назвіть 3 цікаві факти з Вашої біографії, які мало хто знає?

– Я сам можу зробити генератор вандерграфа, магніти, індукційні катушки, пневмогармати, бенгальські вогні, якщо зачинюсь у своїй майстерні.

Я люблю робити щось своїми руками, наприклад, для дітей розробив інтерактивне двоярусне ліжко. А ще ми з тестем за 3 години побудували будиночок на дереві, що й досі є на вул. Чорновола, в якому бавляться діти з нашого двору.

Ще один маловідомий факт: раніше я часто сам робив вилазки в гори та на етнофести, інколи без компанії вирушав у дику місцевість. Із собою в рюкзаку брав мінімум речей такі як сірники, мотузка, ніж. До речі, я зараз вночі часом охороняю ліс від браконьєрів. Якщо чую постріли, то відповідно реагую та викликаю екоактивістів.

Яким принципам Ви ніколи не зрадите?

– У першу чергу, якщо я даю слово, то тримаю його. Мене батько вчив: «Заслуговувати повагу можна усе життя, а для втрати її знадобиться одна мить!» Це для мене важливі слова.

Я дуже ціную чесність і не люблю лицемірства. Не подобаються ті люди, які не беруть на себе відповідальності та шукають крайніх.

Питання як до діяча культури: яка ситуація, на Ваш погляд, із культурними програмами й місцями відпочинку в Рівному?

– Кожна локація, яка допомагає затягнути туриста – це фінансування міста. Наприклад, один турист для Львова це +300 доларів у бюджет громади. Чи хочемо ми змінити місто? Звісно.

Є багато речей, які мене турбують як батька, і я не розумію чому, відповідні люди цим не займаються.

У Рівному в культурному плані підліткам немає куди себе подіти. Для малих дітей багато розваг, а от у 13 років дитина переходить у світ дорослих. Раніше був КУЕМ – клуб елітарної молоді. Для тих людей, яким подобається збиратися разом й розвиватись. Звідти багато людей вийшли у світ і зробили ім'я. Там можна було без алкоголю й цигарок знайти заняття яке б запалювало. От такого зараз бракує, не вистачає таких клубів для молоді.

Що іще Ви хотіли б у Рівному змінити?

– Прийдіть і спитайте людей, що їм треба, Ви отримаєте відповіді. Молоді треба розетки по місту – і це має коштувати дешевше, ніж ті «сонячні» дерева. Мами з колясками чітко скажуть, де треба зробити заїзди на тротуари. У Рівному немає туалетів – це реальна проблема, особливо поза центром, а також графіті на стінах, наливайки, лежачі поліцейські, безкарність депутатів, аварійні ділянки доріг, де люди вмирають щотижня, бо чиновникам важко дупу підняти, і я цей список можу продовжувати дуже довго... Головне, що на кожну проблему я маю рішення, але вони нікому не цікаві поки що.

Не можу не запитати про пісню-кліп, який Ви щойно презентували на своїй сторінці. Розкажіть, що надихнуло і що хотіли показати в цій роботі?

– Я люблю своє місто, тут прожили більше 12 поколінь мого роду. Мені приємно дарувати людям радість. Я дуже довго просив створити таку пісню професійних музикантів. Але ті, до кого я звертався, відмовляли, бо ніби «я працюю над своїм сольним концертом», «мені немає часу…», «Пашо, ти навіть не уявляєш, як це важко створити пісню». Довелося брати усе в свої руки, шукати професіоналів, які допомогли зробити щось варте уваги.

Головне те, що цю пісню я не залишаю собі, я матиму за честь, якщо достойні музиканти виконуватимуть її у своїх інтерпретаціях. Я для цього виклав у вільний доступ усі ноти , слова, акорди, а пісня, між іншим, не втрачає популярності та стабільно набирає перегляди.

Яку глобальну мету Ви переслідуєте?

– Пам’ятаєте, як писав Екзюпері в «Маленькому принці»: «Прибрався сам уранці – причепури й планету». А я кажу: «Рівне починається з тебе». І його треба прибрати від «бур’яну» навколо і дати йому розквітнути.

facebook-circular-logo instagram Group