Сім’я Чубаїв
про щасливе і справжнє  життя
ArtModels
Сім’я Чубаїв
про щасливе і справжнє життя

Сім’я Чубаїв
про щасливе і справжнє життя

Вони не ідеальні та вчаться доповнювати один одного. Вони поважні, але не втратили дитячості та простоти. Вони були нестерпними один для одного у перший рік шлюбу, а потім разом пройшли зростання, банкрутство, подолали рак, народили чотирьох синів і тепер збирають солодкі плоди та емоції від щоденної праці. Олександр і Тетяна Чубай мають, що сказати про духовність, бізнес, родину, стосунки, саморозвиток і депутатську роботу. Але спілкування наше побудувалося навколо світла. Світла, яке є в тобі.

Що для тебе є сім’я?

Таня: Сім’я – це одна із основних сфер життя. Для мене це друга сфера, над якою я завжди працюю, а перша – духовність. Сім’я робить мене дуже щасливою. Я бачу багато людей, які втратили сім'ю через кар’єру, фінанси, і я не вважаю їх успішними. Бо що таке успіх? Це досягнення балансу життя в усіх сферах.

Саша: Сім'я – це єдність, тому що об'єднуються двоє. Це партнерство, тому що ти домовляєшся з іншою людиною і погоджуєш певні правила на життя. Це служіння: ти турбуєшся про іншого і свої інтереси ставиш нижче, ніж інтереси партнера. Це любов: ти даєш вибір людині вчиняти так, як вона хоче. Любов не в значенні отримати, а в значенні віддати. Під час суперечки, який би ти не був правий, якщо між вами щось пішло не так, це ознака того, що ти не про­явив любов.

Для мене сім’я – це різноманітність. Коли на початку подружнього життя ти дратуєшся відмінностями між вами, а з роками починаєш цим відмінностями радіти та насолоджуватись, розуміти, що вони доповнюють і підсилюють один одного.

По темпераменту ми протилежні – по цінностях ми єдині.

Бути батьком/матір’ю чотирьох синів – як це?

Таня: Це великий дар, коли Бог дає тобі можливість стати мамою. Це мегащастя – навіть немає з чим порівняти. Коли народився перший син Ілля, перший рік я була «в треші», я не була готова до цього, і, напевне, жодна сім’я не може бути готова. Це круті емоції, але це дуже велика жертва, труд, фізіологічні зміни. Тому дуже важливо в цей перший рік вчити молоде подружжя запастися терпінням, пережити період максимально лояльно один до одного.

Те, що було найважче – це недоспані ночі. А тепер вже все класно, і лишилося збирати емоції щастя. Я насолоджуюся дітьми кожен день, насолоджуюся тим, як вони розвиваються і які вони всі різні. Щоранку прокидаюсь – і на мене дивляться ці кра-сиві, глибокі очі.

Саша: Я просив у Бога дітей. Просив, щоб вони були Божими послідовниками. Для мене діти завжди приходили в якийсь період непростий в моєму житті, але завжди це була підтримка, радість, посмішка, безумовна любов із їх сторони. Бог не дає випробування понад міру, а при випробуванні дає і полегшення, щоб ми могли його перенести. Діти завжди для мене були полегшенням. Наприклад, коли з’явився перший син, саме тоді ми збанкрутували, і син дав мені наснагу жити.

Коли хтось говорить, що 2, 3, 4 дитини – це фінансово обтяжливо, це великий самообман. Коли Бог дає дитину, він дає й на дитину. Із кожною наступною дитиною в сім'ї все легше: хтось може бути прикладом, заохочувати один одного, утворюється певний колектив, командність.

Які цінності та знання ти найбільше хочеш передати своїм дітям?

Таня: Перше, що хочу, аби вони полюбили і пізнали Бога. Друге, що я хочу, – передати їм любов до людей, щоб вони служили людям, щоб їх серце було добрим, відкритим, щирим. Третє, що я хочу, – передати їм, щоб вони будували власні класні сім’ї. «Я чекаю від вас внуків», – кажу я їм часто.

А чого діти навчили тебе і за що ти їм вдячний?

Саша: Невимушеності, радості, щирої емоційності. Коли вони щось хочуть, то горять цим. У кожного з них є свої добрі якості. Наприклад, Ілля добрий і щедрий, Тимофій сміливий, Назарчик має особливу любов до мене, він горнеться до тата – і цим дуже цінний. Він піднімає мене як батька, як людину. Андрійко, хоч і найменший, але сильний лідер і в доброму значенні завойовник, і всі вони розумні не по роках.

Чи є у вас свої сімейні традиції, правила або пріоритети, як разом проводити час?

Таня: Як таких то сімейних традицій у нас ще не багато: вони в процесі виробляються. Єдина непорушна традиція: ми разом вивчаємо Біблію. У певний день ми всі збираємося вранці, читаємо, молимось, просимо в Бога, щоб він був поряд. Мріємо про те, що нашою традицією стане сімейна подорож один раз в квартал, і я думаю, вона збудеться скоро.

Саша: Також у нас є традиція, що ми святкуємо дні народження та Різдво – це такі дні домашнього вогнища. Традицією можна назвати вибір подарунків: ми радимось, підбираємо ретельно, щоб вгодити. Кожну неділю стараємося проводити день усі разом.

Таня, кілька питань тобі. Назви три найважливіші тобі цінності і поясни, чому саме вони?

Для мене дуже цінне дієслово ЛЮБИТИ. Не слово «любов», бо більшість звикли сприймати це поняття як іменник, а це саме дієслово. Любити – це довго терпіти, це милосердствувати, це не заздрити, це думати про іншого більше, ніж про себе, не величатися, не шукати тільки свого. Оце і є ті слова, які розшифровують дію ЛЮБИТИ.

Друге моє дієслово – це УСВІДОМЛЮВАТИ. Коли людина не розуміє, для чого вона живе, для чого вона робить ті чи інші речі, для чого заробляє гроші, то життя її буде поверхневим.

Третя цінність для мене – БУТИ ВІЛЬНОЮ. Вільною у висловлюваннях, вільною від думки інших людей, вільною у виборі.

Ось таких три слова, які останнім часом найбільше мені актуальні.

У своєму інстаграмі ти часто говориш про натхнення, яке хочеш передати іншим людям через соцмережі. Розкажи детальніше про цю місію.

Місію свою я вже пропрацювала, навіть інстаграм веду усвідомлено: через нього мені хочеться передавати людям СПРАВЖНІСТЬ життя. Для мене справжність життя – це справжні стосунки з Богом, це справжня сім’я, це усвідомлене заробляння коштів, щоб забезпечити не лише своє життя, але й бути відповіддю для інших людей, які мають потребу. Для мене це також усвідомлене здоров’я та харчування. Взагалі все, що я роблю, я роблю з відповіддю на запитання: «Для чого?»

Дуже важливо кожній людині пропрацювати місію свого життя. Я свою визначила: надихати людей на щасливе та справжнє життя. Я не збираюся лікувати рани, я хочу допомагати розвивати різні сфери життя. По суті в онлайні я вже запускаю україномовну тренінгову компанію «Щасливий день».

Чи маєш рецепт, як більшу кількість людей запрограмувати на позитив? Дай кілька прикладних порад чи вправ нашим читачам.

Виховуйте в собі вдячність. Коли прокинулися вранці, подякуйте, що прокинулись, бо це не у ваших руках. Навчіться відчувати задоволення від того, що навколо вас є. Навчіться радіти. Розвивайте духовність. Віддавайте.

Розкажи про принципи, які допомагають тобі тримати орієнтир в житті.

Починати день із спілкування з Богом – це обов’язково. Правильне ставлення до фінансів – не любіть гроші. Фінанси – це ресурс, навчіться заробляти їх чесно і використовуйте як інструмент.

Швидких результатів не буває. Ми народжуємо дитину не 15-річною – до цього вона ще має дорости. Тому кожен день робіть маленькі чи великі кроки. Важливо просто їх робити.

Головне – діяти. Але люди бояться діяти, бо бояться невдач: «Я не буду цього робити, поки не навчусь ідеально», – але секрет в тому, що ідеально не вміє ніхто. Важливо пам’ятати, що з кожним разом, коли ми будемо щось робити, ми будемо в цьому рости.

Як ти переживаєш невдачі та стрес?

Невдач немає – є досвід. Щоб ти не пройшов, ти набираєшся досвіду. А як можна боятися досвіду?

Але я досить довго жила в страху критики, росла відмінницею, яка не знала результату «погано». Коли в моє життя прийшла конфліктна ситуація, це були публічні звинувачення, які були несправедливі, тоді я звернулася за допомогою до наставників. Перше, що варто усвідомити: ти маєш бути переконаний у своїй позиції. Друге: все на любителя: що комусь не подобається, те іншому подобається. Вся критика є питанням особистого смаку – і про це треба пам’ятати.

Лише якщо інша людина досягла в цій сфері більшого успіху, ніж ви, і вона любить Вас безумовною любов’ю й хоче допомогти Вам розвиватися – це єдина критика, яку треба слухати.

Ти спробувала себе у різних ролях. Розкажи читачам про твій цікавий і різний досвід роботи.

Я буквально трохи була найманим працівником. А загалом все життя займаюся підприємництвом. Це наша формула: розвиваємося сім'єю. Починали з салонів мобільного зв’язку. Потім я створила студію дизайну. А наразі основна моя діяльність – це інвестування в нерухомість. Ще мене приваблює онлайн сфера, тому ми розвиваємо сімейний ютуб-канал та інстаграм.

Олександр, далі питання до тебе. Успішна кар'єра + велика сім'я = чимало обов'язків. І чим більше досягнень у людини є в цих сферах, тим більше обов'язків вона має. Ти любиш брати на себе відповідальність?

Я не думаю про тягар, місію чи обов’язок як про відповідальність. Одна завжди думаю, чи по силах мені це і чи можу принести користь. Якщо я зможу дати цінність, то все інше мене не лякає, тоді не думаю про загрози і не боюсь, що не матиму сили.

Розкажи про «Нотаріальний сервіс». Чим тобі цікава саме ця робота? Який мікроклімат в офісі? У якому напрямку хочете розвиватись?

Я вчився на юриста і з 2000 року працюю в юриспруденції.

До 2008 року займався нерухомістю й інвестував кошти в будівництво. А коли ми збанкрутували (внаслідок світової фінансової кризи), постало питання: «Чим я можу чесно заробляти?» Так я потрапив у сферу нотаріату.

Що мені подобається в цій роботі? Справжня професія нотаріуса – це коли ти маєш бути чесним, незалежним, компетентним – і це все імпонує моєму характеру. Я люблю консультувати, пояснювати, зі складного робити просте.

Мій попередній досвід 12-ти років роботи на ринку нерухомості сформував в мені компетенцію саме в цій ніші. Тому сьогодні основний продукт, яким ми займаємось, це питання у сфері нерухомості: оформлення договору купівлі-продажу чи дарування нерухомості, спадщина та, звісно, всі інші послуги.

Наш колектив – це сім’я, де ми працюємо. Побудувати команду в сфері нотаріату не просто. Для мене дуже важливо, наскільки в людині є кропітливість, чесність, відповідальність, швидкість мислення і ясність думки – і на це ми накладаємо знання. Для мене цінно, коли колега в чомусь кращий спеціаліст, ніж я. Я пишаюсь кожним.

Чому одного разу Олександр Чубай прийняв рішення балотуватись у депутати міської ради, якою була твоя мотивація?

Все почалось у 2007 р. із мого під’їзду на Гагаріна, 57. Я заходив у під’їзд, і там цвіла стіна. Тоді, як і більшість людей, шукав відповідальність, що хтось повинен це покращити. Доки не поставив собі питання: «А що для цього зробив я?» Так почав шукати керівника будинку – там важко, пішов в ЖЕК – їм ми байдужі, в управління ЖКГ – не їх компетенція. Ми почали гуртуватися під’їздом, що теж було не просто, але об’єднавшись - ми зробили ту стіну. Це вперше я робив щось для суспільства.

А після того було безліч добрих справ для мешканців мікрорайону. Незабаром один із друзів запропонував мені йти в міську раду. Я загорівся, бо це було продовженням тих дій і думок, що були в мені: змінити на краще наш район.

Над якою ідею ти зараз найбільше працюєш? Поділись, чим зайняті твій розум та серце?

Лідерство є двох типів: коли ти лідер, бо займаєш таку позицію. Або коли ти лідер, бо маєш вплив. От для мене не є самоціллю посада, для мене ціллю є розвиток. Я вболіваю за об’єднання людей, які прагнуть змін у Рівному і які б сприймали це як служіння, а не джерело збагачення. У мене є мрія, щоб команда християн зайшла в міську раду і щоб ця фракція працювала над змінами в місті.

Якими змінами на своєму окрузі ти пишаєшся?

Чи ви бачили каркаси з гойдалок без гойдалок? То на нашому мікрорайоні було десь 40 таких конструкцій. На сьогодні в 95% дворів є дитячі майданчики – для мене це гордість. Від вулиці Богоявленської до Льонокомбінатівської є 2 баскетбольні поля і 3 штучні футбольні поля (біля 13-ї школи, біля 22-ї школи і біля «Гармонії»). У всіх цих проектах я був задіяний, крім поля біля «Гармонії».

Вуличні тренажери на вул. Богоявленській, 4 А, біля 13-ї школи, і в дворі 4 майданчик для воркауту від Фонду Кличків. У 13-й школі я був ініціатором створення ГО «Денниця» – це допомогло через муніципальну програму виділити кошти та замінити дуже багато вікон. Була там турбота за заміну магістралей всередині, асфальтування. Багато смітників на мікрорайоні огороджені.

Пріоритет – це атмосфера на районі та відносини. Багато років потратили на те, що вибирали в кожному будинку керівника під’їздів і будинку. Це була одна з найскладніших задач. Унаслідок цього були утворені міні-команди, і вони утворювали ОСББ далі.

Як ви підтримуєте ідею балансу роботи та особистого життя? Які інструменти для цього використовуєте і чи взагалі це вдається вам?

Тема балансу є в нашому житті десь 15 років. Кожен рік ми намагаємось аналізувати своє життя по колесу балансу: шлюб, діти, батьки, служіння, бізнес, друзі. Як можна визначити пріоритети? Покажіть ваш бюджет і ваш графік дня. Гроші та час – це ресурс і куди ви їх спрямовуєте, те і розвиваєте.

Як налагодити? Берете різні сфери життя, малюєте їх як колесо і визначаєте, над чим хочете працювати цього місяця. Хай би сьогодні ви працювали над однією сфе-рою, а потім додали іншу. Повірте, якщо так робити, то вже за 10 місяців ваше життя буде зовсім іншим. І обов’язково читати.

13 років у шлюбі, Здається, що ваш шлюб сповнений позитиву, гармонії та легкості. Чи все ж над стосунками потрібно працювати?

Таня: Робота над стосунками – це кожен день. 13 років ми разом, і я ще вчусь приймати Сашу. Я найбільше вчу себе приймати іншу людину такою, як вона є, адже людину під себе не зміниш. Лише якщо ваш партнер сам усвідомив і хоче щось змінити. Найвища любов – це коли ти любиш людину без умов з усім набором її характеристик.

Саша: Частина шлюбів не витримують, і люди розлучаються, бо у кожного з них свої мрії, очікування. І проблема не тільки в тому, що вони ідеалізують подружнє життя, а проблема в тому, що вони не готові боротися за нього.

Це, звичайно, велика праця. Подобається про це такий вираз: «Любов у шлюбі – це як молочна каша: її треба варити кожного дня зранку».

Як зберегти романтику у парі, коли вже роками рутина, спільний побут і діти? Чи намагаєтеся виділяти час тільки для вас двох?

Саша: Коли стає в сім’ї більше турбот, то це велике випробування втратити цю близькість, інтимність, романтику. Що для мене важливе? Це душевне спілкування. Тому я запрошую свою дружину разом пообідати або просто разом кудись ідемо, ми беремо час для тет-а-тет розмови про справи, радимося про робочі моменти, бо є найближчими друзями та партнерами. А ще у нас є діти, які завжди з нами, тож ми почали практикувати міні-подорожі на двох, такі собі побачення, які тривають уже 13 років.

Розкажіть, що для вас вміщає поняття «служіння»?

Саша: Служіння є проявом любові: це безкорисне діяння на користь іншої особи: чи це служіння дитині, сусіду, меру, мешканцям на окрузі. Якщо говорити в прямому сенсі про депутатство, то це і є служіння. Інколи зовні служіння виглядає як лицемірство. Коли я роблю щось добре безкорисно, то можу почути від інших «це піар-кампанія на вибори». Потім я зрозумів для себе: люди судять по собі. У суспільстві існує багато негативних прикладів. А служіння – це якщо Вам у долоні Бог наклав багато щастя і Ви хочете поділитися ним із ближніми.

Як ти відчуваєш присутність Бога у своєму житті?

Таня: Для мене Бог – це не релігія, це не обмеження. Для мене Бог – це друг, і я з ним спілкуюся як з тобою, і все, що мені потрібно, я з ним вирішую. А ще я ставлю питання. Наприклад, коли я хворіла та їхала до лікаря, то просила Господа дати мені відповідь через цього лікаря. І він мені сказав, що хіміотерапія мені не потрібна, це я прийняла як відповідь від Бога. Не знаю правильно це чи ні, але так воно в мене працює. Бог залишив для нас Слово, і скільки б книг я не читала, а мудрішої, ніж Біблія ще не зустрічала.

Саша: Я відчуваю Бога на рівні емоцій, як закохані відчувають емоцію любові. Це особливий стан піднесення, яким хочеться ділитись. Другий рівень, коли я відчуваю розумом: я запитую в Бога і, читаючи Біблію, отримую необхідні відповіді. Третій рівень – це рівень віри і обставин коли я роблю кроки у невизначеність, і бачу як сприятливо все будується. Ніби невидимий вітерець, який склав хаотичні елементи у правильний пазл. Бог – Він мій Творець, Спаситель, Батько, Друг!

Одна порада для читачів ARTMODELS.ua…

Таня: Будьте щасливі у цей момент, не живіть вчорашнім чи завтрашнім днем, а цінуйте, що Бог дав сьогодні.

Саша: ARTMODELS – це про красиве. Краса починається з внутрішнього. Почніть із духовного.

facebook-circular-logo instagram Group